Новини

Під час другої панельної дискусії на Форумі “Добре врядування та громадська участь: партнерство заради змін” йшлося про те, як на практиці налагодити партнерство між владою та жителями.

Наші спікери та спікерки, які давно працюють з темою залучення жителів до прийняття рішень, поділились своїми думками, чому виникає так зване “коло неучасті” та дали поради, як його можна розірвати. 

Публікуємо конспект розмови прямою мовою спікерів.

Оксана Киричук, регіональна координаторка програми "EGAP" у Волинській області

З мого досвіду, учасницькі практики в громадах не впроваджуються з декількох причин. По-перше, люди у місцевих радах перевантажені своїми робочими обов’язками. Друга причина – це попередній негативний досвід взаємодії влади та жителів. 

Долати ці проблеми можна маленькими кроками. Краще розпочати з впровадження одного інструменту участі, який буде реально працювати, ніж запустити низку інструментів, але всі формально. Наприклад, можна почати зі шкільного громадського бюджету, тоді “дорости” до громадського бюджету. А далі, спілкуючись з жителями, можна дійти до іншого рівня дискусій. Тут важлива системність. 

Також важливо ділитися прикладами для натхнення. У цій сфері бачу багато роботи для донорів, влади, громадянського суспільства. 

На жаль, часто громади, які впроваджують ті чи ті інструменти участі, самі не розуміють, для чого вони їм потрібні. Тому я часто пояснюю, що місцева демократія потрібна їм самим. Адже інструменти участі відкривають можливості для розвитку громади, залучення грантів, участі у міжнародних програмах. Та головне: місцева демократія допомагає владі та жителям навчитись комунікувати та чути одне одного.

Андрій Токарський, керівник Громадянської Мережі ОПОРА у Рівненській області

Для того, щоб розвивати громадську участь, потрібно змінити філософію управління в громаді. Адже часто робота органів місцевого самоврядування побудована лиш так, щоб “не порушити закон”. Якщо змінити фокус і поставити за мету змінити життя жителів на краще, система управління зміниться. Вона стане людино-орієнтованою.

Останнім часом я спостерігаю, що у громадах з’являється політична воля і бажання втілювати зміни. Влада хоче впроваджувати класні правила взаємодії. На жаль, часом це відбувається лише на словах. Процедури ніби й впроваджуються, але за ними йде формальна реалізація, без реального залучення жителів громади. Це призводить до того, що жителі можуть відреагувати максимум один раз. Але якщо їхню думку не врахували, вони відчувають своє знецінення і наступного разу не прийдуть. 

Тому важливо не просто запроваджувати правила, а й діяти. Мало сказати “ми відкриті, чекаємо вас на громадських слуханнях”. Якщо просто чекати, що до вас прийдуть, то нічого не буде. Треба самим піднятись зі стільця, зробити декілька кроків назустріч тим, кого ви хочете бачити.

Наталія Дрозд, виконавча директорка громадської організації “Доброчин”

Як формується “коло неучасті”? Коли жителі бачать, що участь – це несистемна історія. Якщо вони один раз відчули, що їх “використали” для формального виконання процедури, наступного разу вони не прийдуть, адже не матимуть довіри. 

Водночас бажання впливати у жителів є. Виклики, з якими ми зіштовхуємось у часи повномасштабного вторгнення, їх до цього підштовхують. Наведу приклад Чернігова. Це єдиний обласний центр, де чотири роки не встановлюють новорічну ялинку на центральній площі, бо жителі проти того, щоб витрачати на це кошти. Але оскільки дітям все одно хочеться свята, жителі своїми силами встановили на площі декілька невеликих ялинок. Весь час жителі самі їх оберігали. А як у цьому випадку вчинила місцева влада? У січні вона оголосила, що після новорічних свят люди зможуть передати ці ялинки у музей як приклад стійкості та культури участі.

Я спостерігаю, що у нас формується нова культура, коли жителі активно і змістовно долучаються до різних процесів. Після окупації та обстрілів у нас всі відчули, що вони відповідальні за свої громади, бо якщо ти не долучишся сьогодні, завтра може і не бути. 

Влада має реагувати і правильно спрямовувати цей гіперактивізм. Потрібно через просвіту показувати жителям легальні шляхи, як впливати на прийняття рішень. Це шлях складний, але можливий. Жителів потрібно два-три рази провести цими процедурами і показати, як їхня активність може стати конструктивною і системною за допомогою інструментів участі. Це завдання для нас – представників громадянського суспільства.

Людмила Гурба, радниця з питань децентралізації та місцевого самоврядування Регіонального офісу U-LEAD з Європою у Вінницькій області

Наша держава дуже велика. Проблеми у громад різноманітні. Саме тому в темі громадської участі немає єдиних рецептів успіху.

Поясню на прикладі розробки Статутів громад. Напрацьовуючи Статути у громадах Чернігівської, Сумської областей, ми бачили, що вони мали великий запит на відновлення, відбудову. Вони довго думали над процедурою громадських слухань, щоб провести їх безпечно. 

Є громади умовно тилові. Вони напрацьовують Статут і думають над тим, як мати доступ до міжнародних проєктів, адже вони розуміють, що залучення жителів, наявність регламентованих процедур – це ширший доступ до ресурсів. 

Саме тому я кажу, що немає універсальних рецептів та підходів. У кожної громади свої виклики та завдання, над якими влада та жителі мають працювати спільно. Є добрі практики, якими можна надихнутися. Але треба розуміти, що вони працюють по-різному у кожній громаді – все залежить від контексту та особливостей. 

Тому я раджу максимально враховувати ці особливості та послідовно рухатися щаблями участі. Розпочніть з найпростішого: налагодження інформування та комунікації між органом місцевого самоврядування та жителями громади. Далі рухайтеся щабель за щаблем – розвивайте консультування, діалог, співпрацю, і тоді ви досягнете партнерства між владою та жителями громади. 

Публікацію створено ГО «Волинський Інститут Права» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Волинський Інститут Права» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.