Новини

22 січня у Луцьку відбувся Форум “Добре врядування та громадська участь: партнерство заради змін”. Ми зібрали на одному майданчику експертів з теми учасницької демократії, представників влади, донорських структур та громадського сектору, щоб разом подумати, яким чином можна розвивати демократичні практики в умовах повномасштабного вторгнення.

На першій панельній дискусії ми говорили про демократію участі на загальнодержавному рівні. Про те, як законотворці створюють необхідну правову рамку, щоб інструменти участі працювали якісно. Про розвиток участі як невіддільну складову частину руху України до Європейського Союзу. Про те, які тренди задає Україна на світовому рівні у темі участі та їхньої диджиталізації.

Більше про це читайте у матеріалі.

Останнє десятиліття стало періодом, коли демократії у всьому світі переживають низку викликів. До влади у багатьох західних країнах приходять популістичні політики. Ми спостерігаємо, як звичний для нас міжнародний порядок начебто дає тріщину, адже сильні країни прямо заявляють про своє право розпоряджатись долею слабших.

Чи можуть демократії виживати – і перемагати у таких умовах? Заступниця директора ІСАР Єднання Наталія Климова переконана: треба шукати усі можливі шляхи, адже втрата демократії веде до фашизму.

“Альтернативою демократії є фашизм через автократію або диктатуру. Але ніхто “великий” не може вирішувати долю нас з вами. Бо якщо це так, тоді ми об’єкти, а не люди”, – переконана вона. 

Демократія в Україні також переживає багато викликів – причому, їх значно більше, ніж у наших західних сусідів, адже ми майже чотири роки живемо у повномасштабній війні. Правовий режим воєнного стану накладає чимало обмежень. Однак при цьому нам вдається вдало балансувати і водночас розвивати демократичні практики як на рівні держави, так і в локальних громадах.

“Багато інших країн у  цих умовах обмежували б демократичні прояви. І це не лише про вибори, а й про інструменти громадської участі, наприклад. Але в нас відбувається специфічний процес. У нас за останній рік-півтора з’явились чимало законів, актів, інших підзаконних актів, що стосуються розвитку громадської участі. Це один з яскравих показників, що доводить: демократія у нашому ДНК”, – зазначає директор програми “Демократія та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження” Олексій Орловський. 

Як приклад, за останні півтора року в Україні прийняли Закон про публічні консультації, Закон про народовладдя, також відбулися зміни у законодавстві щодо прозорості та підзвітності місцевого самоврядування, які передбачають запис та оприлюднення засідань комісій та сесій місцевих рад.

Наразі у Верховній Раді триває робота над удосконаленням законодавства про органи самоорганізації населення (ОСН). Напрацьований робочою групою новий законопроєкт № 6319 “Про внесення змін до Закону України “Про органи самоорганізації населення” щодо удосконалення порядку організації, діяльності та припинення органу самоорганізації населення” повинен суттєво спростити складну тривалу процедуру створення цих ОСН.

За словами народної депутатки України Таміли Ташевої, робоча група провела 13 засідань та опрацювала понад 800 правок. Проєкт рекомендований профільним Комітетом до прийняття у сесійній залі Верховної Ради.

“Сподіваюсь, що у лютому-березні ми винесемо його на розгляд Верховної Ради. Щиро дякую всім ОСН, громадським організаціям і спілкам за листи підтримки, що були адресовані народним депутатам та членам комітету з підтримкою цього законопроєкту”, – зазначила Таміла Ташева. 

Удосконалення законодавства щодо громадської участі є важливим складником руху України до Європейського Союзу, зазначає представниця Секретаріату Кабінету Міністрів України Тетяна Андрійчук.

“На скринінгових переговорах [це перший етап переговорного процесу про вступ України до ЄС, – ред.] одним з перших питань було, чи Україна знає про рекомендації ЄС і чи вона щось робить на їхнє виконання. Європа та інші інституції повернулись до концепцій, які виникли у 60-80 роках минулого століття. Зараз, коли актуалізувались загрози демократіям і існуванню спільнот, показово, що вони повернулись до речей, які передбачають глибоке залучення громадян, а не лише, до прикладу, вибори”, – поділилась Тетяна Андрійчук. 

Водночас не варто вважати, що Україна у питанні громадської участі пасе задніх. Як розповів керівник ГО “Форум розвитку громадянського суспільства” Олексій Коваленко, наша держава може похвалитись низкою практик, які є прикладом для інших країн. Серед них – методика “шкільний громадський бюджет”, розробником якої є пан Олексій. 

“Минулого року я як експерт Ради Європи, впроваджуючи шкільний громадський бюджет, приїжджав з робочим візитом у Польщу, куди також приїхали представники Грузії. Як ви думаєте, чию модель ШГБ у підсумку обрала Грузія? Польську? Ні, українську, яка плекає свідомого активного громадянина і вчить, як впливати на базові рішення ще на рівні школи”, – ділиться Олексій Коваленко.

Ще один прорив України – це диджиталізація інструментів участі. Електронні петиції, консультації, громадський бюджет, вже згаданий шкільний громадський бюджет – усі ці інструменти “зав’язані” на електронних платформах. Це суттєво спрощує можливості для участі, оскільки для того, щоб привернути увагу влади до проблемного питання, людям не потрібно збирати підписи вручну, а достатньо просто підтримати певну петицію в декілька кліків. 

“Електронні інструменти – це той прорив, де ми на сьогодні йдемо попереду всіх і де ми можемо задавати тренди, зокрема, для інших країн”, – підкреслив Олексій Орловський.

Отже, законодавство за останні декілька років поступово починає відповідати на запити суспільства та проактивної його частини. Інструменти участі удосконалюються, з’являються нові їхні форми – зокрема, електронні. Який ще один складник формули успіху, що дозволить розвинути демократію участі в Україні? 

Це, звісно, використання цих інструментів жителями. Адже мало просто прийняти Закон про публічні консультації. Важливо, щоб влада виконувала його норми не формально, а справді залучала жителів для обговорення важливих для громади питань.

“Виклик для ОМС – вчасно показати ці механізми громадянам, не чекати обурення, яке буде у соцмережах, коли повністю “ляжуть” гарячі лінії, бо кожен окремо подає звернення. А вчасно показати та роз’яснити, як завдяки різним формам участі можна вирішувати проблемні питання”, – зауважує Тетяна Андрійчук. 

Це ж завдання лягає на плечі активного громадського сектору, який повинен бути локомотивом цього руху. Популяризація теми участі та просвітництво – це та база, якою повинні займатись громадські організації, що працюють над розвитком громад. Наталія Климова переконана: це посильне завдання, адже учасництво є частиною українського менталітету. Українці мають схильність до того, щоб бути активними та брати на себе відповідальність за свої села, міста та громади. 

“Пам’ятаєте перші дні, коли Путін казав, що вони будуть бомбити лише центри прийняття рішень? Що почали йому відповідати українці? “У нас кожен будинок, кожна церква, школа, ОТГ” може повісити на собі табличку “тут центр прийняття рішень”. І тільки завдяки цьому ми з вами вистояли. Бо кожен з нас став волонтером. Ніхто не чекав команди з центру, що з Києва подзвонять і скажуть: “Організовуйте волонтерський центр”. В умовах війни така розподілена відповідальність може стати відповіддю і тим, що ми можемо просувати на міжнародній арені “оборонну демократію””, – підсумовує вона.

То з чого варто почати активним жителям, які хочуть більше долучатись до прийняття рішень та впливати на розвиток своїх громад? Модераторка дискусії, Оксана Дащаківська, попросила спікерів дати поради.

Наталія Климова: Якщо у вашій громаді є активна громадська організація, запитайте, чим ви можете бути їм корисними. Також я б радила сходити до свого голови. Коли очільники бачать, що обговорення і комунікація можуть бути для нього корисні, то в нього змінюється сприйняття.

Олексій Коваленко: Почніть заходити на сайт вашого органу місцевого самоврядування. Ви там знайдете стільки цікавої інформації, що Фейсбук ввечері закриєте. 

Тетяна Андрійчук: Я б порадила знайти однодумців. Людину, яка поряд з вами. Спробуйте разом скористатись певними механізмами участі, щоб вирішити важливе для громади питання.

Олексій Орловський: Донори за ці роки підтримували багато громадських організацій, які були ресурсними центрами з розвитку громадянського суспільства. Це ті точки тяжіння, що володіють набором знань. До них спокійно можна звертатися за допомогою чи консультаціями.

Публікацію створено ГО «Волинський Інститут Права» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Волинський Інститут Права» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.